Міцність гранітного щебеню. Методи перевірки

Щебінь — сипучий будівельний матеріал, який отримують у результаті дроблення граніту, вапняку, гравію або ж так званого будівельного сміття чи металургійних шлаків. Залежно від того, з якого матеріалу він буде виготовлений, розрізняють такі його види:

• гранітний;
• гравійний;
• вапняковий;
• вторинний;
• шлаковий.

Кожен із перелічених видів щебеню має різні показники міцності, радіоактивності, морозостійкості, водопоглинання. Відрізняються також форма й розмір зерен.

Міцність як характеристика гранітного щебеню

Міцність (можливість витримати певне навантаження) — одна з основних фізичних характеристик щебеню, від якої залежить застосування цього матеріалу в різних видах будівництва. Іноді її визначають як дробильність. Найвищі показники міцності — у гранітного щебеню, виробленого з однієї з найміцніших магматичних порід.

Міцність гранітного щебеню визначають з урахуванням кількох показників:

• міцності вихідної гірської породи при стисненні;
• дроблення щебеню при стисненні в циліндрі;
• випробування зерен у поличному барабані.

Так, за допомогою різних досліджень імітується вплив механічних чинників на щебінь.

Існують такі марки щебеню за міцністю (залежно від величини навантаження (у кг), яку він витримує):

• М200 – дуже слабкий;
• М300, М400, М600 – слабкий;
• М800, М1000 – міцний;
• М1200, М1400 – дуже міцний.

Оскільки гранітний щебінь вважається найміцнішим, він має марку за міцністю не менше ніж 1200 кг/см². Саме такий щебінь найчастіше використовується у будівництві (виготовленні бетону, зведенні фундаментів, опорних конструкцій).

Перевірка гранітного щебеню на міцність

При перевірці щебеню на міцність оцінюють такі параметри, як от: стійкість до стиснення, зношення та навантаження під час ударів.

Міцність щебеню перевіряють методом тиснення у спеціальній лабораторії, що функціює при кар'єрі. Для цього гранітний щебінь відповідної фракції (розміру) встановлюють на плиту преса. Після цього починають поступово збільшувати тиск. Навантаження не повинно перевищувати 80 % максимальної потужності машини. Цей спосіб достатньо важкий. Тому частіше перевірку щебеню на міцність проводять за допомогою циліндра.

Матеріал попередньо висушують і визначають його вагу. Після цього щебінь засипають у циліндр і встановлюють заповнену ємність на гідравлічний прес. Тиск поступово збільшують до позначки 200 кН. Щебінь просіюють через сито, зважують. Визначивши відсоток втраченої маси, щебеневі присвоюють відповідну марку за дробильністю.

Варто зауважити, що, наприклад, у будівництві доріг не можна використовувати жоден вид щебеню, крім гранітного, який є найміцнішим. Так, при проведенні будь-яких будівельних робіт потрібно враховувати їх особливості й обирати щебінь із відповідним показником міцності.